00:00
05:03
"Ще хвилюєшся?"
"Ну як тобі сказати?"
"А, це твій перший"
"Ні, я перед першим дуже хвилювався
Пам'ятаю, пішов купатися вночі
Та й думаю: може, втопитися
Здавалось, так чесніше буде
Краще я себе сам, ніж вони мене"
"Але ж вижив?"
"Вижив" (ну ти якби втопився?)
"Вижив. Потім ще сім разів вижив, і завтра виживу
Бач, мене смерть оминає
Тож поки я поруч, можеш не перейматися"
"Та я... я не смерті боюся — мені віршів своїх шкода"
"Яких віршів?"
"Ненаписаних ніким, ніким ще непрочитаних"
"Поет?"
"Так"
"Хай Бог милує
Дай гітеру, поет"
"Ой, все добре буде. Заспіваєм"
♪
Накрила нічка, та й тихесенька
Земленьку кругом
Лиш вітер мряки жене злегенька
Над розіспаним лугом
І до любови закликає
Чарівниченько-соловій
А місяць срібний розтягає
Чарівну пряжу мрій
Там, при окопах на долині
Стоїть поручник молодий
Йому щохвилі вилітає
Зітханнячко з грудей
"Спи, дівчино, спи, кохана
Злоті мрії-сни
І про мене, голубонько
Не забудь, спімни
Не забудь, спімни" (є)
А там, у Львові, музики грають
Танець жваво йде
Дівочі очі, як зорі, сяють
Любка всім вперед веде!
І усміхається чарівно
І клонить голову на грудь
А сотник просить, сотник молить
Кохана, не забудь
Сіріє ранок, світла гаснуть
Тяжіє сонна голова
А сотник шепче ще до вушка
Прощальнії слова
"Спи, дівчино, спи, кохана
Злоті мрії-сни
І про мене, голубонько
Не забудь спімни
Не забудь спімни"
Удар гранат, як грім гримучий
Землю розгорнув
Збудив окопи і ліс дрімучий
І ставок, що вже заснув
Там, при окопах на долині
Лежить поручник молодий
Йому потічком випливає
Гаряча кров з грудей
І знову стихло все довкола
Ставок заснув, здрімнувся ліс
А тільки вітер по соснині
(Зітх-) зітхання тихо ніс
"Спи, дівчино, спи, кохана
Злоті мрії-сни
І про мене, голубонько
Не забудь, спімни"
Спімни