Маріуполь

Я з потягу через перони

Пішки пройдуся до моря

А в парках шумітимуть крони

А з храму Петра гучно дзвонять

Там діти козацького роду

Там сповнений вірою погляд

Місто моє, Маріуполь

Ти чуєш? Я поряд

Я з потягу через перони

Пішки пройдуся до моря

А в парках шумітимуть крони

А з храму Петра гучно дзвонять

Там діти козацького роду

Там сповнений вірою погляд

Місто моє, Маріуполь

Ти чуєш? Я поряд (чуєш?)

Яку довжину має лінія фронту?

Ота, що на лівій руці

Ми років так вісім тому святкували кінець

А що ж тепер маєм в кінці? (Що?)

На кожнім прилавку є воля, надія і віра

Товари оті, що без цін

Все інше змішалося з часом, який зупинився

Благаю щоденно: не стій!

Колись ми казали: "Азов" — це не екологічно

Сіро і брудно

Тепер на собі символ мужності й сили

З "Азову" по світу носитимуть люди

І присмак солоного моря на своїх устах

Пригадує тут навіть птах

І всі виступи крайні, але не останні

Згадають усі, кого об'єднав "ДАХ"

Зустрінемось скоро на фесті

На кожному з них особисто

У стін драмтеатру є хрест і

В людей Маріуполя — місто

І хай не буває чудес тут

Зневіриться хтось ненавмисно

Та промінь яскравий з небес каже

"Це українське місто"

Я з потягу через перони

Пішки пройдуся до моря

А в парках шумітимуть крони

А з храму Петра гучно дзвонять

Там діти козацького роду

Там сповнений вірою погляд

Місто моє, Маріуполь (Маріуполь)

Ти чуєш? Я поряд (поряд)

Я з потягу через перони

Пішки пройдуся до моря

А в парках шумітимуть крони

А з храму Петра гучно дзвонять

Там діти козацького роду

Там сповнений вірою погляд

Місто моє, Маріуполь (Маріуполь)

Ти чуєш? Я поряд (поряд, поряд)

Спитаю в рандомного я рибака

"Чому наша доля така?"

А він посміхнеться і скаже мені: "Та й таке"

Простягне тараньки букет

І я попрямую до вежі, так ніби турист

Хоча там бувала не раз (чуєш?)

Згадаю дитинства свого халабуду

Бо зовсім інакша вона у цей час

Далі порт, там люди з робіт без турбот

Чи додому кавун, чи то квіти й торт (чуєш?)

Потім постріли в спину, збоку й в упор

Окупація міста і незламний полк (чуєш?)

Потім відстані, відстані, крики й смерть

Далі вибухи, пожежі й морок

Маріуполь — це Україна

Ми повернемось скоро

Я з потягу через перони

Пішки пройдуся до моря

А в парках шумітимуть крони

А з храму Петра гучно дзвонять

Там діти козацького роду

Там сповнений вірою погляд

Місто моє, Маріуполь (Маріуполь)

Ти чуєш? Я поряд (поряд)

Я з потягу через перони

Пішки пройдуся до моря

А в парках шумітимуть крони

А з храму Петра гучно дзвонять

Там діти козацького роду

Там сповнений вірою погляд

Місто моє, Маріуполь

Ти чуєш? Я поряд